Дитяче безпечне сидіння, також відоме як сидіння безпеки для дітей або утримуючий пристрій для перевезення дітей, але найпоширеніша назва — дитяче автомобільне крісло. Воно встановлюється на стаціонарне сидіння автомобіля, оснащене ременями безпеки, щоб надійно утримувати в ньому немовлят і дітей.
Як правило, в країнах, яких дбають про безпеку пасажирів, існує закон про безпечне транспортування дітей. Даний закон вимагає, щоб дитина була пристебнута в надійному утримуючому пристрої в залежності від її віку і ваги. Ці правила стандартні і вимагають мінімальних зусиль.
Головне вчасно пересаджувати дитину в автокрісло відповідне до її віку, і тоді, у випадку аварійної ситуації, дитина буде в безпеці. У 1990 році було винайдено і випущено кріплення ISOFIX[1], яке, як передбачалося, повинне було забезпечити максимальну фіксацію дитячого автокрісла в автомобілях різних марок.
Однак, далеко не кожен автомобіль, навіть новий, має можливість установки автокрісла з системою ISOFIX.
Стандартним кріпленням вважається кріплення звичайним штатним ременем безпеки, американська версія — це замикаюча система, і останній винахід ISOFIX можна використовувати в автокріслах групи 0, 0+ і 1. Існує кілька типів автокрісел, залежно від віку і ваги дитини. Відповідно до стандарту Націй ECE R44/04[2] вони розділені на 4 групи: 0-3.